Conquering Step Coverage: Битва за осадження тонких плівок у глибоких траншеях

Oct 23, 2026 Залишити повідомлення

У виробництві 3D-чіпів, таких як пристрої 3D NAND і FinFET, а також компонентів MEMS, однією з найбільш серйозних проблем у тонкоплівковому осадженні є «покрокове покриття».

Коли поверхня підкладки щільно заповнена глибокими канавками та мікроскопічними порами, осаджені атоми або молекули мають тенденцію швидко накопичуватися на краях отвору, що призводить до «передчасного запечатування» (або «відщипування»). Це затримує мікроскопічні порожнечі в траншеях. Такі приховані порожнечі можуть спричинити аномалії передачі сигналу або електричний збій і навіть можуть служити центрами для зняття напруги під час наступних етапів виробництва.

Розв’язати цю складну проблему – непросте завдання. Сильно спрямоване фізичне осадження з парової фази (PVD) в основному неефективне для глибоких, вузьких елементів; тим часом хімічне осадження з парової фази (CVD) і атомно-шарове осадження (ALD) — обидва відомі своєю чудовою боротьбою за конформність, коли молекули газу не дифундують у вузькі проміжки з високим співвідношенням сторін. Якщо ці процеси не контролювати ретельно, вони також можуть значно сповільнити продуктивність.

Основна проблема у виробництві чіпів полягає в точному контролі поверхневої дифузії та швидкості реакції молекул-попередників, зберігаючи при цьому високу виробничу потужність, щоб забезпечити рівномірне заповнення глибоких нанорозмірних вузьких проміжків без будь-яких дефектів.